Ласкаво просимо, гість!
І'мя користувача Пароль: запам'ятати мене

Несказані проповіді: Ісус якого не помічають!
(1 чол.) (1) гість
  • Сторінка:
  • 1

ТЕМА: Несказані проповіді: Ісус якого не помічають!

Несказані проповіді: Ісус якого не помічають! 4 років, 11 міс. назад #221

Ісус якого не помічають!

В писанні сказано (Матв.25:31-46):
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Я думаю, що кожна людина, яка слідує за Христом, хоча би раз думала про суд перед Богом. І у цьому уривку Ісус ділиться із своїми учнями про те, що буде: Учитель прийде на цю землю у славі із ангелами, засяде на престолі слави, щоб судити усі народи. З яких Він відділить людей, як вівчар відділяє овець від козлів.
Зауважте! Овець буде відділяти (відбирати) від козлят, тобто овець буде менше. Вівці поставить праворуч від себе, а козлят - ліворуч.
Тоді буде щось особливе. Ісус звернеться до тих, хто праворуч із словами: "Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу". Що може бути краще від того, що приготоване Отцем? Що світ може запропонувати як альтернативу? Я впевнений - нічого!
Це буде особливий час для праведників. І ті, хто христові, очікують цього часу, щоб почути слова з уст Господа Ісуса.
Далі Ісус із вдячністю промовив до тих вибраних людей, відзначивши їх добрі вчинки: "Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене." А праведні із подивом будуть запитувати про те, коли вони проявили цю доброту до Христа. Тоді Цар відповість: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.Хто такі ці "найменші Його брати"? Як на мене - це дуже важливе питання. Щоб благословляти Ісуса (робити Йому добро), потрібно розуміти з ким Він себе ототожнює у вищезгаданому вислові.
Я думаю, що це ті люди, які виконують волю Його Отця, хто чинить Божу волю, це ті, хто слухають Боже слово і виконує. (Матв.12:46-50, Марк.3:31-35, Лук.8:19-21). У цих місцях чітко вказано кого Ісус називає своїми братами - це Його послідовники, які слухняні Йому.
Далі будуть слова до тих, що ліворуч від Нього: "Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований". Що може бути страшніше від сказаних слів? Бог не готував вічний огонь для людей, але для свого ворога та його прибічників - дияволові та його посланцям, проте там будуть і люди.
Що відчують в цей момент ті, кого Ісус назвав проклятими? Я переконаний, що це буде відчуття приреченості, відчаю, великого розчарування та суму. Ісус пояснюючи звернеться до них: Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
У 44 вірші відкривається картина великого смутку і великого бажання людей пояснити все Господу, що це якесь непорозуміння, що вони якби бачили Христа, то неодмінно допомогли б Йому в Його труднощах і потребах. Та Ісуса в той час ніхто не переконає. Це важко сприйняти, особливо останні слова звинувачення: чого тільки одному з найменших цих (Ісусових братів) ви не вчинили, Мені не вчинили! І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя
Це буде мить великої скорботи для людей, які, стоячи перед Божим престолом, почують від Царя Ісуса: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.Яке ридання і сум охоплять їх. Вони мали можливість служити Ісусу, але не скористались цим і їхня участь у вічному вогні разом з дияволом. Натомість праведні підуть на вічне життя.
Що хочу відзначити? Як одні, так і інші роблячи чи не роблячи добрі діла, не бачать Ісуса в тілі. Ісус є в людях, Він є у своїх братах. І що ми робимо або не робимо один для одного, те ми робимо або не родимо для Ісуса.
В писанні сказано (Гал.6:9,10):
9 А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
10 Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

Це заклик усім робити добро, а найбільш одновірним - один одному у тілі Ісуса Христа.
10 Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували. (Еф.2:10)
Кожен з нас має різні можливості, щоб робити добро. Але чи ми хочемо і чи робимо?
16 Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності,
17 щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова
(а найбільш одновірним).(2Тим.3:16,17). Господь закликає збагачуватись всякими добрими вчинками (2Кор.9:8, 1Тим.6:17-19 та ін.).
Цікавим є той факт, що праведники, роблячи свої добрі діла, не захоплювались собою, не претендували на те, що вони самі добрі, не вихвалялись перед іншими, виставляючи свою доброту на показ.
Це та частина життя, яка повинна бути в тайні, а Господь зробить її явною.
З іншої сторони виглядає на те, що нечестиві також робили добро, але так, як вони хотіли, як їм було зручно, вигідно. Слова Ісуса: "йдіть ви від Мене" їх шокують. В їхньому зверненні видно нерозуміння такого вироку, вони хочуть "справедливості", щоб їм було зараховано те, що вони робили доброго за життя.
Зразковою картиною життя в любові є життя ранньої церкви.
(Дiї.2:42-47):
42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
43 І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.

(Дiї.4:32-35):
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
34 Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
35 та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

Це ознака практичної Божої любові. Так можуть жити і ставитись один до одного тільки ті, хто завжди догоджають Ісусу.
Я розумію, що кожен з нас, дивлячись на своє життя, визнає те, скільки втрачено можливостей для добрих діл. Бажання догоджати тільки собі, яке посилає ворог, закриває нам очі від потреб Ісуса, а слух від Його благань і прохань та сковує наші ноги і руки, щоб Йому допомагати. Та щире покаяння перед Ним дасть нам шанс, як праведникам, які хоч і впадуть, проте підведуться, щоб далі робити праведне (Прип.24:16, Об.22:11). Як сину, що полінувався і не захотів слухати батька, але розкаявся і пішов виконувати його волю (Матф.21:28-31). Любов Христова спонукає нас жити для Нього.
(2Кор.5:14,15):
14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

Ця любов відповідає на потребу брата (1Ів.3:16-19):
16 Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!
17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
18 Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!
19 Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним

Є велика небезпека у тому, що ми можемо бути самовпевнені, думаючи що служимо Ісусу, а насправді прислуговуємо собі. Хочемо похвали, визнання, почестей, влади. В такому випадку нас може чекати прокляття і вічне осудження. Світ має бачити в нас дещо більше ніж моральність, хорошу організацію для залучення людей зі світу в церкву. Вони повинні побачити, що ми насправді любимо один одного, бо лише з цього можна побачити учнів Ісуса (Ів.13:35). Бо тільки такі відносини в середині церкви гарантують новим братам і сестрам Ісуса впевненість, що їх будуть любити так само, як любимось ми. Давайте ще раз звернемо увагу на уривок з Матвія 25:31-46 зі всією серйозністю, бо від нашого ставлення залежить наша вічність. Виявляється: те як ми ставимось один до одного, так ми ставимось до самого Христа (1Ів.4:20). Ми Його не бачимо у тілесному вигляді і тому не завжди сприймаємо нужди братів і сестер як нужди самого Христа.
І це слово абсолютно не суперечить тому, що ми оправдовуємось вірою, тому що справжня жива віра поширює добрі діла (Якова 2:14-26).
В даній проповіді я торкнувся, на мою думку, основного послання із цього уривка, проте це не все. Я "не вичерпав всієї води з цього колодязя" і можемо ще і ще досліджувати ці слова і отримати більше розуміння від Господа.




Пильнуймо, бо зближається час, коли з нами буде розмовляти Цар.
Що Він скаже нам?
Останнє редагування: 4 років, 11 міс. назад від Володимир.
Дякуємо: лілія
  • Сторінка:
  • 1
Час створення сторінки: 0.22 секунд